• середа 27-го жовтня 2021
  • Меню

Вірменія на карті Євразійських балкан

12:54, 8-го червня 2021 · Джерело: institutedd.org

Вірменія на карті Євразійських балкан
Після завершення останньої війни в Нагірному Карабасі тема Вірменії втратила свою медійну привабливість. Але процеси, що відбуваються у цій країні залишаються надзвичайно важливими для усієї євразійської геополітики.

Вірменія входить до потенційно вибухонебезпечного регіону Євразії, який Збігнєв Бжезінський свого часу назвав Євразійськими балканками. Це зона нестабільності та вакууму сили до якої, крім Вірменії, належить Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан, Азербайджан і Грузія [Бжезинский З. Великая шахматная доска. Москва: Международные отношения. 1998.]. Євразійські балкани - це місце перетину інтересів та сил могутніших країн, що претендують на лідерські ролі в регіоні, зокрема це Росія, Туреччина та Іран. Боротьба за регіон. звичайно, має свою проекцію на внутрішню ситуацію у Вірменії. У цьому контексті, надзвичайно цікавою виявляється доповідь президента Вірменської соціологічної асоціації Геворка Погосяна, представленої на конференції «Образ стратегічного союзника Росії в сучасному вірменському суспільстві» [Образ России в армянском обществе. Сверхзадачи союзничества. URL: http://www.noravank.am/rus/articles/detail.php?ELEMENT_ID=19486].

В контексті внутрішньої української повістки доповідь Погосяна виглядає цілком “пропагандистською”. Центральною ідеєю доповіді стало те, що історичні тісні і дружні зв’язки Росії та Вірменії намаються порушити зовнішні сили, віддавши частину Вірменії під турецький контроль. Фактично агентом впливу цих сил в середині Вірменії він називає правлячу верхівку, яка прийшла до влади шляхом “перевороту”: “Під впливом зовнішніх сил, різних фондів (типу "Відкритого суспільства" фонду Сороса) і спеціалізованих стратегічних центрів вона (правляча верхівка - О. К.) наполегливо намагається змінити політичний вектор Вірменії, відірвати її від сфери Російського впливу. При цьому абсолютно ясно, що в нашому регіоні зміна російської орієнтації Вірменії буде означати не що інше, як переклад її під прямий контроль Туреччини”. Цілком звичні наративи.

Як же все таки варто їх розуміти? Надто просто звинуватити Погосяна в пропаганді та прислужництві Росії. Але проблема є глибшою. Вірменський соціолог висвітлює один з аспектів внутрішньої ситуації у Вірменії. Росія залишається ключовим партнером Вірменії. Колосальне розчарування вірмен у Росії після останньої війни за Карабах мало вплинуло, наприклад, на експорт Вірменії або на напрями трудової міграції вірмен, для яких російський ринок праці все ще залишається найбільш привабливим. Та й не має нічого поганого у тому, що два народи живуть у мирі і партнерстві. Але справа полягає в тому, що Погосян не показує всієї складності ситуації у Вірменії. Зокрема, він зовсім не говорить про розчарування вірмен у Росії. Навіть те, що Пашинян нещодавно і підтвердив офіційну незмінність позиції Вірменії стосовно Росії, назвавши її “партнером номер один”, не змінює факт національної трагедії вірмен через поразку у війні за Карабах. Відношення до Росії змінюється не тільки через це, але й в силу “природних” процесів. Як і в багатьох інших колишніх республіках СРСР фіксуються вікові відмінності у ставленні до Росії. Розглядаючи дані соціологічних обстежень відношення вірмен до Росії (при цьому даних, отриманих до війни), Погосян все ж вказує, що єдина вікова група, яка менше розділяє загальну довіру і приязнь вірмен до Росії - це молодь до 30 років та люди, що народилися після розпаду СРСР і не навчалися в радянській школі. Тому їх орієнтації склалися під впливом інтернету та соціальних медіа. Говорячи про них, Погосян каже “що адепти «м'якої сили» особливо добре попрацювали над промиванням мізків саме серед молоді. Росія в цьому відношенні завжди вела себе досить пасивно”. Від себе додамо, що “промивання мізків”, як технологія немає національності чи цивілізаційної належності. То ж, чому те, що робить Росія для формування уявлень про себе не є “промиванням мізків”, а експорт західного лібералізму є "промиванням", залишається не ясним.

Важливо те, що Погосян все ж відзначає вплив іншого гравця на євразійських балканах - Заходу. Зокрема, ЄС, який, наприклад, в рамках Східного сусідства активно працює в різних галузях життєдіяльності Вірменії: економіці, підтримці громадянського суспільства, політиці, просуванні інклюзії та ін.[Отношения ЕС и Армении в фактах и цифрах. EU Neighbours. 21 марта 2021. URL : https://www.euneighbours.eu/sites/default/files/publications/2021-03/CEPA%20FACTSHEET%20ARMENIA%20RU.pdf]. Зростання експорту вірменських товарів перервалось у ковідному 2020, але було суттєво вищим, ніж у попередніх роках. Ставлення Вірмен до ЄС також є стабільно хорошим. Опитування в рамках того ж Східного сусідства показують, що 86% вірмен у 2020 (76% у 2016) вважали, що у Вірменії склалися хороші відносини з ЄС. Довіряли ЄС 60% жителів Вірменії, що більше за довіру до ЄАЕС - 51% [URL : https://mediamax.am/ru/news/society/38177/]. Про фінансову підтримку Вірменії з боку ЄС знали 65% опитаних, і 80% вважали її ефективною.

Ситуація навколо Вірменії дійсно не проста. Ця країна стає перетином інтересів Росії, Туреччини, Азербайджану та Заходу, що не може не мати внутрішньої проекції. Таким чином, внутрішня ситуація має потенціал до зростання напруги. Головний ризик полягає у тому, що навряд чи внутрішній мир у Вірменії буде пріоритетом для суперників на Євразійських балканах. Втім, як і в інших регіонах, до прикладу, Білорусі чи Україні.

Автор
Олександр КОВТУН
Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.