• неділя 20-го червня 2021
  • Меню

“Велика шахова дошка” З. Бжезінського: погляд з минулого в майбутнє

10:09, 19-го травня 2021 · Джерело: institutedd.org

“Велика шахова дошка” З. Бжезінського: погляд з минулого в майбутнє
Для розуміння сучасних міжнародних відносин недостатнім є регулярне продукування текстів, що містять описання поточної ситуації. Це справедливо як стосовно України, так і світу в цілому.

Важливість рефлексії існуючих наукових теорій і класичних текстів з міжнародних відносин не викликає сумнівів, адже тільки так уможливлюється ідентифікація у поточних подіях стійких закономірностей, причинно-наслідкових зв’язків, що мають місце в динамічній системі міжнародних відносин. Такий підхід дозволяє не тільки наблизитись до розуміння поточної ситуації, але й розуміти перспективу її розвитку. Надзвичайно велике значення для розуміння того, яка місце України в системі відносин США та РФ має відома праця Збігнева Бжезінського “Велика шахова дошка” [Бжезинский З. Великая шахматная доска. Москва: Международные отношения. 1998.]. Цю роботу важко віднести до фундаментальних теоретичних праць. Їй безперечно не вистачає глибокого бачення історичності. Радше це огляд зовнішньополітичних практик США кінця ХХ століття. Але цей огляд має велике значення для того, щоб зрозуміти і ключові місця у нинішній американській політиці стосовно України, РФ і нової “зірки” в боротьбі за домінування у світі - Китаю.

Центральною темою Бжезінського у цій роботі є контроль над Євразією, що є ключовою умовою для забезпечення глобальної гегемонії. Таким чином, метою американської геостратегії є забезпечення цього домінування на континенті. Звичайно, що Бжезінський приділяє багато уваги особливостям Євразії, її економічній, культурній, етнічній та політичній різноманітності. Важливе місце займає і внутрішня євразійська конкуренція. Тут варто відзначити, що у “Шаховій дошці” часто згадується колишня радянсько-китайська коаліція, яка зникла після розпаду СРСР. Її місце зайняли автономно діючі Росія та Китай. Сьогодні ж ми стаємо свідками певної реінкарнації цієї коаліції. Але Росія, яка змінила СРСР сьогодні знаходиться явно не в тих самих позиціях відносно Китаю, що й СРСР.

На час виходу книги (1997 р.) Росія перебувала у досить ослабленому стані, при цьому економічна криза 1998 року була ще попереду. Таким чином, у цій праці Бжезінський фіксує Євразію у дещо іншому становищі, ніж зараз. Сьогодні значно посилились позиції Китаю, який не просто претендує на регіональне лідерство, а є ключовим економічним та технологічним суперником Заходу, все більше виходячи за межі регіонального впливу. Сама Росія стала іншою. Ставка оточення Єльцина на В. Путіна призвела на згортання процесів лібералізації Росії, перетворивши її на централізовану й авторитарну країну, яка володіє значними енергетичними ресурсами та однією з кращих армій світу. Росія часів “Шахової дошки” все ще деморалізована, застрягла в кризі державного управління та ідеології. Сьогодні ж вона набагато більш проблематична для США, адже залишається відносно цілісною ідеологічно, а путінський режим все ще стійкий. Але Бжезінському не можна дорікнути у недальновидності. Власне, ключовий спосіб забезпечити американське домінування в Євразії - це попередження виникнення альтернативної сили, яка змогла б витіснити США з континенту. Тобто, Бжезінський добре розумів різноманіття можливих сценаріїв в Євразії, зокрема і той, де Росія звертає зі шляху демократизації та зближення із Заходом в бік імперськості та авторитаризму.

Але попередження виникнення суперника в Євразії досить не проста задача. Вона звичайно полягає не тільки у якійсь “підривній діяльності”. Досягнення американського домінування на континенті має багато аспектів. І хоча, на переконання самого Бжезінського, однією з ознак того, що Америка є глобальним гегемоном є її військова могутність і здатність вести глобальну війну, все ж більш вагомими факторами, на його думку, є привабливість американської культури, економічної моделі та побудова системи колективної безпеки. Сьогодні багато чого змінилось в усіх означених аспектах. Очевидно, що нині має змінюватись і американська культура, яка заснована на споживацьких цінностях, і економіка, яка продукує ці цінності і підтримується ними. Сьогодні США не є еталоном соціального благополуччя. Численні соціологічні розвідки свідчать про все більше поглиблення нерівності між найбагатшими і найбіднішими та й загалом проблема соціальних нерівностей для США надзвичайно гостра. Тому, стосовно соціальної та економічної привабливості європейські країни займаються кращі позиції. Успіхи Китаю ймовірно також похитнуть віру в досконалість американської економічної моделі. Сучасна криза неоліберальної економіки зайве тому підтвердження.

Втім, ключові позиції американської геостратегії залишаються незмінними. Трохи відволікаючись від теми варто відзначити, що Бжезінський розглядає вплив США як світової держави в контексті короткого екскурсу в історію імперій. По-суті, ключові геостратегічні задачі США в Євразії можна виразити “імперською мовою”. Власне, Бжезінський це і робить: “три великі обов'язки імперської геостратегії полягають у запобіганні змови між васалами і збереженні їх залежності від загальної безпеки, збереженні покірності підлеглих і забезпеченні їх захисту та недопущення об'єднання варварів”. Іншими словами, завданням США є забезпечення лояльності союзників, забезпечення системи колективної безпеки (НАТО) та активна протидія виникненню сильного суперника на континенті.

Яке ж місце відводиться Україні? Україні присвячено досить багато у цій роботі. Тут відзначимо, що цей текст є одним із найулюбленіших для української політичної публіцистики, яка намагається зрозуміти суперечливі відносини України і Росії. І це не дивно. Бжезінський тут безапеляційний: Росія не може бути імперією без України. Втрата України є для Росії катастрофою не тільки у геополітичному сенсі. Втрата України - це і ментальна втрата. За своїм походженням і культурою українці, разом із білорусами є найближчими для росіян. Таким чином, для Росії втрата України - це ампутація. Звичайно, справа тут, наприклад, не тільки у контролі над стратегічними територіями на Чорному морі. Сьогодні це очевидно. Роль України полягає й в іншому. Україна для Росії є і останнім шансом на демократію: “будь-яка нова євразійська держава, що базується виключно на владі Росії, без України неминуче з кожним роком буде ставати все менш європейською і все більш азіатською”.

Важливою темою для Бжезінського є так звані “Євразійські Балкани”, які представляють собою зону нестабільності та «вакууму сили». До “Євразійських Балкан” Бжезінський відносить такі країни як: Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан, Азербайджан, Вірменію і Грузію. Ця зона потенційно вразлива для впливу могутніших сусідів, що претендують на ключові ролі в регіоні. До них Бжезінський у першу чергу відносить Росію, Туреччину, Іран та частково Китай. Для США ця зона є важливою, адже американська сила тут має досить обмежений вплив, що на думку Бжезінського є додатковою загрозою для стабільності регіону. Варто відзначити цікаву обставину: хоча Бжезінський не відносить Україну до “Євразійських Балкан” візуалізація їх меж у “Шаховій дошці” зачіпає нашу країну. Західна межа “Євразійських Балкан” проходить по окупованих нині територіях Донбасу.

Візуалізація: Бжезинский З. Великая шахматная доска. Москва: Международные отношения. 1998.

Тут варто пригадати, що книга вийшла у 1997 році, а хронологія ключових подій на “Євразійських Балканах” початку ХХІ ст. виглядає так: окупація Росією частини територій Грузії - 2008 р., окупація Росією частини територій України - 2014 р., азербайджано-вірменська війна - 2020 р. В останній війні активну участь приймає Туреччина. Це зайве підтвердження того, що текст Бжезінського залишається актуальним і легковажити їм для сьогоднішніх еліт зовсім не варто.

Звісно, Бжезінський розмірковує про майбутнє американського глобального домінування, яке не є безальтернативним. У “Шаховій дошці” він побічно зачіпає тему, яку розкриває через 10 років у роботі “Ще один шанс. Три президенти і криза американської наддержави” [Бжезинский З. Еще один шанс. Три президента и кризис американской сверхдержавы. Москва: Международные отношения. 2010]. Бжезінському, якого без перебільшення можна назвати апологетом “американського світу” уже тоді було зрозуміло, що глобальний вплив США зменшуватиметься. Якщо у “Шаховій дошці” він ще говорить про майбутнє, то у “Ще одному шансі” ясно констатує факт кризи США як глобального гегемона. Цікавим є й те, що після Буша-молодшого також змінилось три президенти. З них, схоже, і Обама, і Байден мають за мету перетворити США, відповідно до заповіту Бжезінського, не у глобального гегемона, а глобального лідера. Мабуть, найбільше цього хотів досягти Обама, тоді як Трамп став кроком назад. Як би не було, але сьогодні очевидно, що геостратегія США в Євразії у своїх фундаментальних аспектах не змінилась. Змінилась Євразія. І для внутрішньоконтинентальних відносин, і для США ситуація ускладнилась. Сьогодні Америці протистоїть агресивна Росія у коаліції із все могутнішим Китаєм. У справи континенту досить відверто втручається і Туреччина, яка у свою чергу стає все менш європейською ідеологічно.

А в України залишається все та ж традиційна потреба: не бути заручником відносин інших країн. Адже із тексту Бжезінського ясно випливає, що США і надалі проводитимуть політику віддалення України від Росії, яка у свою чергу не гребує і насильством для того, щоб повернути Україну, як запоруку своєї імперськості. Завдяки тексту Бжезінського ми розуміємо, що Україна є жертвою боротьби за Євразію, тому для нашої країни життєво необхідним є набуття зовнішньо політичної суб’єктності і відмови від залежної політики. Хто б не був джерелом цієї залежності.

Автор
Олександр Ковтун
Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.