• понеділок 20-го вересня 2021
  • Меню

В ПОШУКАХ ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА СТВЕРДЖЕННЯ СУБ’ЄКТНОСТІ

07:54, 31-го серпня 2021 · Джерело: institutedd.org

В ПОШУКАХ ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА СТВЕРДЖЕННЯ СУБ’ЄКТНОСТІ
У День Незалежності України якось не хочеться писати про проблеми та здобутки інших, а придивитись до самих себе. І так, очевидно, що хочеться більше говорити про здобутки. Свято, як не як.


Проте не покидає відчуття, що насправді можна було зробити більше. Так, всім відомо, що історія не терпить умовностей: сталось так, як сталось. І поразка В. Чорновола на перших президентських виборах, і свідома орієнтація на багатовекторність Кучми… Багато чого приємного і не дуже можна згадати за 30 років, що минули з 24 серпня 1991 р. Інша справа, що якщо історію не можна змінити, то чому б не спробувати змінити сьогодення та, очевидно, вплинути на майбутнє.
Вже давно в інформаційному просторі літає думка не про святкування Дня Незалежності щороку 24 серпня, а саме Дня Відновлення Незалежності. Держави Балтії ще на початку 1990-их саме про це і говорили. Чому б і нам не повернутись до славної, хоч і багато в чому трагічної історії? Чого точно можна повчитись в Росії, так це майстерності інструменталізувати історію. Ні, мова не йде про перекручування фактів та інші намагання натягнути сову на глобус, як от це зараз робить російська пропаганда з вчорашньою датою (23 серпня – це день чергового загострення та підвищеного вмісту сірководню над Кремлем. Адже це день підписання пакту Молотова-Ріббентропа, який ні разу не про дружбу СРСР з нацистською Німеччиною. І не про сфери поділу Європи).
Мова про те, що і нам слід використовувати те, що вже і так є на відстані витягнутої руки. Чому б 24 серпня 1991 р. не почати вважати Днем Відновлення Незалежності України? Нехай історики допоможуть, але за великого бажання, вважаю, це цілком можна було б зробити. Для цього ж непотрібне міжнародне визнання, як це має місце з появою нової держави на політичній мапі світу. Доповнити підручники історії, робочі навчальні програми в школах, законодавство. Для чого? Ну, розуму квартальній політичній еліті перейменування свята не додасть, проте стане вкрай потрібним для наших громадян штрихом до власної суб’єктності.
А от цієї суб’єктності дійсно нам не завадить. Можна посперечатись, що переписування підручників та перейменування свята багато цієї суб’єктності не додасть, і тут буде доля правди. Але з чогось слід починати. Важко було очікувати від скалічених ментально homo soveticus обрання В.Чорновола у 1991 р. та стрімкої інтеграції у Європу, що тільки формувала ЄС. Важко було очікувати збереження ядерного статусу в середини 1990-их (хто сумнівається – мемуари Ю. Костенка в поміч)…
Тобто, важко очікувати щось путнього від дитини, яка опинилась посеред дорослого життя. Її рішення часто-густо будуть невдалими, некоректними, навіть трагічними. Але з усіма дітьми трапляється те саме: вони дорослішають. Україна була дитиною в 1991 р. Більше того, дійсно дорослішати вона почала з кінця 2013 р. (нехай пробачать мене учасники Помаранчевої революції). Світ навколо як був цинічним, таким і залишився. Найкраще тому підтвердження: візит ще поки канцлера ФРН А. Меркель в Україну на днях. Та і історія з «Північним потоком – 2» загалом.
Кажуть, що ми перестаємо бути дітьми тоді, коли вмирають наші батьки. Але це – людський вимір. У міждержавних відносинах все набагато швидше, тобі і часу подорослішати ніхто не дасть. Тому відстоювати своє, свої інтереси потрібно чимшвидше та чимзавзятіше. Ніякі Сполучені Штати не допоможуть побудувати в окремо взятій державі рай на землі (демократію, націю, країну ілонів масків та марків цукербергів – оберіть потрібне), якщо цього не хочуть громадяни цієї держави. І тут я не зовсім не про Афганістан, як цілком справедливо можна було б подумати. До речі, є думка, що ворог (Путін) більше зробив для консолідації української нації, ніж європейські чи заокеанські «любі друзі».
Час осмислити минуле та по іншому глянути в сьогодення. Час остаточно стати дорослими. Наша доля і наша суб’єктність залежить від нас.

Автор
Олег КОЗАЧУК
доктор політичних наук Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.