• понеділок 20-го вересня 2021
  • Меню

Не задоволені: зовнішня політика РФ і сприйняття в російському суспільстві

05:40, 28-го липня 2021 · Джерело: institutedd.org

Не задоволені: зовнішня політика РФ і сприйняття в російському суспільстві
Говорячи про зовнішню політику РФ в цілому звичною є ситуація її широкої підтримки населенням. Але, насправді, у російської влади та населення немає єдиної консолідованої позиції. Про неї ми можемо наразі говорити виключно по відношенню до Криму та США. Навіть противники Путіна в більшості підтримують анексію, а лідерство США в “топі ворогів” є стабільним.

Але щодо інших напрямів, то тут рівень підтримки може бути суттєво меншим. На внутрішню ситуацію в Росії багато в чому впливає саме характер її відносин із іншими країнами. Тобто те, що велика частина проблем путінської Росії (наприклад, санкції) має своїм джерелом її зовнішню політику сьогодні не викликає особливих сумнівів. Відповідно, логічним видається питання щодо того, наскільки сьогодні російське суспільство сприймає і як оцінює зовнішні зносини своєї країни. Це є важливим і для розуміння того, як сприйматиметься і внутрішня ситуація.

Сьогодні росіяни, згідно з результатами досліджень [https://www.levada.ru/2021/07/07/govoryat-ne-vse-tak-odnoznachno/?utm_source=mailpoet&utm_medium=email&utm_campaign=glavnye-publikacii-nedeli_85], у більшості переконані, що незадоволених путінською зовнішньою політикою багато. Розподіл відповідей на питання "Чи багато в Росії тих, хто не згоден із зовнішньою політикою Росії під керівництвом Володимира Путіна виглядає наступним чином: дуже мало: 15%, доволі мало: 27%, доволі багато: 37%, дуже багато: 12%, важко відповісти: 9%. Тобто, більшість переконана в тому, що російське суспільство загалом не задоволене зовнішньою політикою. Але ці результати також демонструють і суттєву поляризацію: 42% вважають, що росіяни загалом задоволені, а 49% вважають навпаки.

У даному контексті необхідно зважати на ту обставину, що для путінізму його зовнішньополітичні перемоги є важливим ресурсом легітимності в середині країни. Саме зовнішня політика РФ є необхідною умовою для відтворення негативної консолідації російського суспільства (об'єднання не "за", а "проти"). Адже саме зовнішня політика формує образи ворогів і забезпечує нагнітання почуття постійної небезпеки. Путінська влада позиціонує себе в якості захисника Росії від зовнішніх загроз. Крім цього, зовнішня політика є й доволі ефективним інструментом виправдання внутрішніх невдач. Неймовірна готовність росіян жити в умовах санкцій витікає, в тому числі, з почуття боротьби, страху перед зовнішніми загрозами і відчуття належності до країни, яка займає вагоме місце (навіть якщо ці уявлення перебільшені) в глобальній геополітиці. Тому для путінізму конче необхідною є підтримка суспільства. Якщо ж вона ослабне, то разом із внутрішньополітичний провалами він втрачатиме свою стійкість, що змушуватиме його бути більш агресивним в середині країни. Важливою новиною є і те, що половина з тих, хто схвалює політику Путіна вважають, що незадоволених зовнішньо політичними відносинами РФ багато.

Також є привід говорити і про межі впливу офіційних ЗМІ на сприйняття населенням зовнішньої політики їх країни. Очевидно, що не всі дії Росії на зовнішній арені мають таку ж велику підтримку, як, наприклад, анексія Криму чи протистояння із США. Якщо ж ті уявлення про Росію, які формуються путінською пропагандою поділятимуться все меншою кількістю людей, тоді суспільство в цілому ставатиме більш вільним. В такій ситуації сумнівні зовнішні перемоги можуть сприйматися як спосіб відволікання від погіршення соціально-політичної ситуації.

Але тут є й інші ризики, в тому числі для України. Якщо внутрішні можливості для свого відтворення путінізм буде втрачати, то зовнішня політика може займати все більше значення. Тому конфронтація, як спосіб стимулювання почуття небезпеки у населення може також набувати більшого значення. Звісно, що Україна потрапляє у зону підвищених ризиків і має бути до цього готовою.

Автор
Олександр Ковтун
Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.