• понеділок 1-го березня 2021
  • Меню

Навальний і уроки для України

07:44, 23-го січня 2021 · Джерело: institutedd.org

Навальний і уроки для України
23 січня Росію сколихнули протести на підтримку заарештованого опозиціонера Навального, які супроводжуються арештами по всій країні. Формальною підставою для протестів став сам затриманий Навальний та його останнє розслідування про корумпованість путінського режиму.

Але причини цих протестів є більш фундаментальними, ніж Навальний та “палац для Путіна”. Вони є лише вираженням тих соціально-економічних проблем, що існують сьогодні в РФ. Якщо говорити про політичну конкуренцію, то Навальний не виглядає сьогодні реальною політичною альтернативою. Він стабільно займає нижчі позиції в рейтингу довіри серед росіян. Наприкінці 2020 року йому довіряло всього 4% росіян, тоді як одіозному Жириновоському довіряло 12%. Зважаючи на методику опитування, яка полягала в тому, що респондент сам повинен був назвати прізвище політика, який користується його довірою, то для одного з найбільш відомих російських політиків - це не великий результат.

Протести в підтримку Навального - великою мірою є протестами, в основі яких лежить незадоволення росіянами своїм соціальним та економічним становищем, обмеженістю громадських свобод, на фоні корупції, глибокої соціальної нерівності між елітами та суспільством. “Палац Путіна” сам по собі не є причиною незадоволення, він важливий в аспекті соціального символізму, адже виступає узагальненим образом корумпованого та цинічного політичного режиму. Таким же символом в Україні була свого часу межигірська резиденція Віктора Януковича. Цікаву подібність мають і найвідоміші предмети з обох резиденцій: у Януковича - золотий унітаз, у Путіна - йоржик для унітазу, вартістю 60 тис. рублів.

Тому, не дивно, що багато учасників протестів в підтримку Навального не є прихильниками його як політика. Для багатьох він символ боротьби. Багато хто цю боротьбу хоче висвітлити як боротьбу з путінським режимом, але для російського суспільства - це радше боротьба із соціальною несправедливістю, складністю соціально-економічного становища в Росії. Так як уся повнота відповідальності за стан справ у країні покладається на президента, то і ключовим персонажем в діяльності Навального, звісно, є Путін. Хоча для багатьох росіян попри все він залишається особою недоторканною.

Загалом, протести, як форма виявлення колективною волі досить розповсюдженні у сучасній Росії і ставлення до них досить позитивне, що є черговим тривожним дзвіночком для путінського режиму. Симпатії росіян досі залишаються на боці протестувальників у Хабаровську: 43% росіян позитивно ставляться до протестувальників і тільки 14% негативно. Хоча тут спостерігається і різке зростання тих, хто ставить до них нейтрально: 40%. Це можна пояснити їх рутинізацією та втомою від їх тривалості. Тим не менш, ці протести мають суттєву підтримку у російському суспільстві. Дещо інша ситуація складається із сприйняттям білоруських протестів: 38% у жовтні 2020 року і 43% у вересні 2020 року підтримували А. Лукашенка. Протестуючих: 21% і 18%, відповідно. Але й в однієї й в іншої сторони є великий “потенціал симпатій”: майже 40% не підтримують жодну з сторін.

Важливою ознакою протестів “за Навального” є широке залучення молоді, в тому числі підлітків. Саме в групі молодих сьогодні змінюється уявлення про те, якою повинна бути Росія. Молоді люди в Росії за своїми цінностями подібні європейським одноліткам, тому для путінського режиму вони не є соціальною базою, а отже в Росії існує серйозний потенціал для змін.

Стосовно України, то тут варто відзначити те, що суспільний устрій в Росії не надто відрізняється від українського. Той устрій, що склалася в Україні відомий соціолог І. Кононов назвав “мульковим капіталізмом”, для якого характерна “взаємна конвертація влади та власності”1. В умовах такого устрою пріоритетними інтересами є не суспільні, а інтереси політичного класу та його фракцій, які (як відбулось і відбувається в Україні) у своїй конкуренції за владу готові приносити в жертву не тільки економічне благополуччя суспільства, але й більш фундаментальні речі: суспільну єдність, солідарність, довіру, без яких єдиним майбутнім залишається поступовий розпад та деградація. Тому, російські протести ні в якому разі не повинні бути приводом для радості. Вони повинні бути у першу чергу уроками, засвоївши які українське суспільство і його еліти можуть принаймні спробувати зрушити Україну з місця “гордості чорноземами” до економічно та соціально благополучного, технологічно розвиненого суспільства. І це, буде, мабуть, найкращим рішенням для перемоги над відсталим путінським режимом в Росії.

Автор
Олександр Ковтун
Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.