• понеділок 1-го березня 2021
  • Меню

ДРУГИЙ ТРАГІЧНИЙ ІМПІЧМЕНТ ТРАМПА

08:58, 14-го лютого 2021 · Джерело: institutedd.org

ДРУГИЙ ТРАГІЧНИЙ ІМПІЧМЕНТ ТРАМПА
Блискучий італійський комік Паоло Вілладжо та його безсмертний персонаж Уго Фантоцці у другому «трагічному» фільмі з серії про бухгалтера-невдаху (Il secondo tragico Fantozzi, 1976 р.) перевершує успіх першої стрічки та запам’ятовується глядачам назавжди.

Президентство Дональда Трампа теж запам’ятається надовго та не тільки американцям. Вже безліч разів було констатовано, що Трампу дісталась сумнівна честь двічі отримати «чорну мітку» від Конгресу. І нехай першого разу він не отримав засудження з боку Сенату (нагадаємо, що Палата представників оголошує імпічмент, а сенатори виступають в ролі суддів, доводячи справу до логічного кінця: проголошення першої особи держави винною у інкримінованих діяннях чи ні). І нехай другого разу, 13 лютого 2021 р., сенаторам знов не вистачило голосів за визнання Трампа винним, проте місце в історії Трамп вже отримав, і трагізм цього місця навряд чи імпонує пану Дональду.

Трагізм в тому, що Трамп має своїх прихильників і їх багато. Фактично Сполучені Штати поділені навпіл. Джо Байден оголосив об’єднання, зшивання країни своєю стратегічною метою, на цю роль його прирікають багато мислячих людей (інша справа, чи Байден справиться з цією роллю). Варто дуже чітко розуміти, що бути прихильником того чи іншого політика – це не трагедія. Більше того, більшість прихильників Трампа можна і потрібно розуміти. Трагедія не вміти вчасно розпізнати, куди тебе веде цей політик, трагедія – сліпо довіряти йому. Адже трагедія трампізму полягає в напрочуд вдалому маніпулюванні колишнім президентом США одними з найпотаємніших відчуттів людини: страхом та відразою.

Людині природньо боятись, переживати за свою власну безпеку, здоров’я близьких, робоче місце та інші цілком зрозумілі речі. Так само варто бути відвертими: багатьом притаманна настороженість або навіть відраза і ворожість до чужого, незвиклого, іншого. Такими поняттями дуже вдало маніпулював Трамп, взяти б до прикладу хоча б його «хрестовий похід» проти незадокументованих (нелегальних) іммігрантів. Вилучення їх дітей та поміщення окремо від батьків під час процедури депортації, побудова неефективної та шалено дорогої стіни на кордоні з Мексикою: ці та інші трагічні речі прикривались та обігрувались цілком зрозумілою та прийнятною більшості риторикою. Адже жодна нормальна людина не хоче бачити злочинців на вулицях свого міста, втрачати свою роботу через особу, якої і бути в цій країні не має, заробляти менше, тому що податки йдуть на утримання центрів для нелегалів.

Трагедія в тому, що ці цілком зрозумілі речі подавались Трампом під соусом простих рішень, які він має. Ідуть мігранти через пустелю на півдні? Так побудуємо стіну! Якась нова болячка з’явилась, коронавірус? Так це ж не страшніше за грип! На всяк випадок, грип можна ще й «китайським» назвати, так точно всім стане зрозуміло, хто винен в смертях сотень тисяч американців.

Трагічність трампістів полягає в тому, що багатьом з них важко переосмислити та переоцінити бачення світу навколо себе. Це, до речі, і показало голосування в Сенаті щодо другого імпічменту, адже тільки семеро з республіканців-сенаторів змогли переосмислити свою відданість експрезиденту США. Багато прихильників Дональда Трампа, поважні члени суспільства, чесні та порядні люди, громадяни, які дійсно є патріотами Америки повинні виконати надважку задачу: визнати, що в дечому вони були не праві. І це «дещо» - це в першу чергу безапеляційна віра своєму лідеру та вождю. Ми не можемо знати, скільки людей подумали добре і відмовились штурмувати Капітолій 6 січня 2021 р. після промови Трампа. Але ті, які не подумали, мають тепер час на роздуми, перечитуючи в своїх камерах звинувачення у федеральних злочинах та запитуючи себе: «А що пішло не так?».

А Трамп міг їх зупинити. Один твіт – і штурм би припинився. Вже зараз стають відомими деталі подій 6 січня, на слуханнях з другого імпічменту показували невідомі раніше відео з розшифровкою: хто де був і в який період часу. Стало відомо, наскільки віцепрезиденту Майку Пенсу пощастило не опинитись перед натовпом, який хотів його лінчувати. Вже зараз відомо, що однопартійці благали Трампа написати твіт-заклик про відступ. Але Трамп мовчки дивився, що відбувається, а засудження подій відбулось із затримкою у декілька годин, коли вже все завершилось.

Трагедія другого імпічменту і в смертях, які спричинив штурм: поранені охоронці та атакуючі, самогубства після 6 січня... Проте великою трагедією Америки також буде, якщо як прихильники Трампа, так і прихильники Байдена дійсно не почнуть зшивати країну докупи. Якщо в них не вистачить сили духу знайти спільні цінності, переосмислити власне бачення майбутнього США. Адже демократам теж є в чому дорікнути і якщо Америку почне занадто сильно хилити «вліво» у внутрішній політиці за Байдена, то це точно надважко буде пояснити республіканцям, які не підтримали Трампа.

Українцям варто винести урок з історією про другий імпічмент Трампа. Те, що в американські вибори не слід втручатись, ми вже мали б запам’ятати після першого імпічменту. Проте багатьом громадянам, які далекі від політики, Трамп подобався через свій образ: простакуватий, прямий та дещо комічний. Проте перебування на посаді президента «простого, свого, такого прикольного хлопця»  ще не означає, що країні буде смішно. Може бути навпаки – трагічно.

На жаль, Паоло Вілладжо помер у 2017 р. Був би він живий, ми цілком могли б побачити чергову блискучу комедію, наприклад про перемогу Фантоцці на виборах. Проте цілком можливо, що це була б трагікомедія.

Автор
Олег Козачук
доктор політичних наук, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.