• п’ятниця 30-го липня 2021
  • Меню

Чим стурбований В. Путін. Психологічний аспект

07:31, 22-го квітня 2021 · Джерело: institutedd.org

Чим стурбований В. Путін. Психологічний аспект
У середу 21.04.2021 затяті адепти «руського міра» отримали чергову «дозу» пропагандистського наркотику у формі щорічного послання Президента РФ до Федеральних зборів. «Наркотичний габітус» зубожілого, виснаженого пандемією і тотальною корупцією, задурманеного «зомбоящиком» пересічного росіянина навмисно підживлювали впродовж останнього тижня масштабною рекламно-інформаційною кампанією у ЗМІ.

Майстерно сконструйовані трейлери невпинно розпалювали інтерес до знакової події, котра має неодмінно змінити на краще життєдіяльність кожного громадянина Росії.

Як і ряд попередніх, цей захід, у цілому, пройшов за уже звичним, усталеним сценарієм. Головний герой відігравав соціально очікувану роль «милосердного вседержителя», «батька нації», котрий демонструє не лише загальну обізнаність, а й глибинне, детальне розуміння кожної окремої тематики. Показний, нарочитий оптимізм, абсолютна переконаність у сприятливому розвитку подій, невпинне бомбардування прогресивною статистикою, награна включеність, надмірна жвавість, непомірна завзятість – хоча й видавали певну фальшивість, театральність оратора, однак сприяли його переконливому маніпулюванню масовою свідомістю зашореного обивателя.

Більше того, сам В. Путін свято вірив у все те, що проголошував та особливо не переймався уже звичним процесом окозамилювання. Саме тому й не видавав виразних (очевидних) маркерів брехні. Злегка опираючись лівою рукою на трибуну, він мимовільно прагнув віднайти певну точку опори, так би мовити «заземлитися» й зберігати бажану статику. Час від часу навмисне вдавався до маніпуляції риторичними акцентами задля того, щоб у слушний для себе момент спровокувати оплески присутніх (на які прогнозовано схвально реагував). Таке поводження зумовлене підсвідомим активним пошуком емоційної підтримки аудиторії та бажанням здобути додаткове позитивне підкріплення озвучених тез. Таким чином, впродовж першої години монологу В. Путін почувався самовпевнено, розкуто, безпосередньо, спокійно. Його стримана пантоміміка, монотонне мовлення, розмірений емоційний фон з гіпнотичною силою заколисували набундючену кремлівську рать.

Найцікавіше і найголовніше (стосовно психологічних проявів) відбулося у завершальні 20 хвилин монологу. Мудрий, обізнаний, здравомислячий глядач мав змогу споглядати справжню натуру «голого короля» – закомплексованого, лицемірного, цинічного, переляканого, ображеного, замученого фобіями і параноєю. У цій частині звернення він цілеспрямовано маніпулював логікою викладу, намірено перекручуючи й спотворюючи фактаж; хибно встановлював причинно-наслідкові зв’язки, нарочито підкреслюючи їх інтонаційними наголосами; використовував завчасно підготовлені афористичні порівняння з літературними персонажами задля маскування образ. Нижче наводяться найбільш виразні невербальні ілюстратори емоційної схвильованості (занепокоєності, стурбованості) і, як наслідок, неправдивості очільника Кремля.

«Россия радушная страна… открытая для настоящих друзей», (64 хв.) – сильний кашель (вочевидь не обумовлений хворобою) виступає у цьому випадку явним індикатор брехні.

«…видимо, недаром западные коллеги упорно отказываться от многочисленных российских предложений наладить диалог в области информационной и кибербезопасности. Мы много раз это предлагали…все уходят даже от обсуждения этого вопроса» (67 хв.)– неправдива інформація, що супроводжується заперечним жестом руки і ледь помітним відхиленням корпусу тіла назад. Таке поводження відображає підсвідоме прагнення дистанціюватись від сказаного.

«…недружественные акции и в отношении России также не прекращаются…» (68 хв.) – неправдива інформація, що провокує кашель.

«…мы ведем себя в высшей степени сдержано, можно сказать, прямо без иронии – скромно…» (69 хв.)сповіщеннянеправдивих відомостей на фоні кашлю та декількох знизувань плечима.

«А мы видим, что происходит в реальной жизни. Как я уже сказал, цепляют Россию то тут, то там…без всяких причин…» (69 хв.)неправдива інформація, що супроводжується знизуванням плечима.

«Мы действительно хотим иметь добрые отношения со всеми участниками международного общения, в том числе, к стати, и с теми, с кем отношения в последнее время у нас, мягко говоря, не складываются. Мы действительно не хотим сжигать мосты!» (70 хв.) – сповіщеннянеправдивих відомостей на фоні своєрідного ланцюга з кількох невербальних маркерів: кашлю, закушування губ (ілюстратор несвідомо прикривання рота), відсторонення корпусу тіла, байдужої відмашки рукою.

«Россия еще раз настоятельно предлагает партнерам обсудить вопросы, связанные со стратегическим вооружением, с обесцениванием глобальной стабильности» (73 хв.);

«Стремимся оказать содействие в урегулирование региональных конфликтов... Россия сыграла, и как вы знаете, главную роль в том, что удалось остановить вооруженный конфликт в районе Нагорного Карабаха» (74 хв.) – переминання з ноги на ногу з одночасним відхиленням корпусу тіла назад, що вказує на мимовільне прагнення відсторонитись, відмежуватись від сповіщеної ним інформації та опосередковано підтверджує внутрішнє (переважно підсвідоме) несприйняття висловленого.

Підсумовуючи, варто зупинитися на тому, що зовнішня політика Кремля, цілком очевидно, виступає наразі «лакмусовим папірцем» емоційної нестабільності, занепокоєності, навіть тривожності В. Путіна, котрий вмотивований, здебільшого, стійкими імперськими амбіціями і практично не бере до уваги внутрішньополітичні проблеми сучасної Росії.

Думка авторів та відвідувачів сайту може не співпадати з думкою редакції.