• середа 23-го вересня 2020
  • Меню

Білоруська опера “Вагнера”

01:34, 3-го серпня 2020 · Джерело: institutedd.org

Білоруська опера “Вагнера”
Білорусь сьогодні перебуває у стані політичної турбулентності. Ситуація ускладнюється неоднозначними подіями, такими як арешти політичних опонентів або нещодавнє затримання бойовиків “Вагнер”.

Такі події ставлять процес висунення різного роду версій фактично “на конвейер”. Тому, одразу варто зауважити, що Білорусь є перетином геополітичних інтересів Росії та Заходу. Це означає, що ситуація в цій країні обумовлена не тільки внутрішніми, але й зовнішніми факторами. Таким чином, усі слова, що зараз міцно увійшли в лексикон політичної публіцистики (гібридна війна, розхитування або дестабілізація ситуації) застосовні і до Білорусі. Вся ця складність вимагає серйозних наукових досліджень, які б включали вивчення внутрішньо білоруських соціальних суперечностей, інтересів геополітичних гравців, мотивів білоруської влади та боротьби в середині білоруської економічної і політичної еліти. Ми ж можемо робити лише припущення, щодо того, чим керуються гравці на білоруському політичному плацдармі.

Центральною подією, на наше переконання, яка стимулює осмислення білоруських виборів є затримання бойовиків “Вагнера” під Мінськом. Перша наша теза (приймаючи версію про те, що кінцевим пунктом вагерівців була саме Білорусь) полягає в тому, що поява цих людей в Білорусі пояснюється в логіці політичних інтересів. Адже все, що відбувається в соціальній реальності, тобто у відносинах між людьми, є результатом діяльності самих людей, що, як правило, узгоджується з їх цілями та інтересами.

Мотиви Росії. Для розуміння російської політики відносно Білорусі важливо артикулювати ключові її інтереси. До них, по-перше, належить інтеграційний процес двох країн, якому останнім часом, хоча і точково, почав пручатися Лукашенко. По-друге, вочевидь, Білорусь є важливим елементом в системі безпеки Росії в її конфронтації із Заходом. Тому контроль над цією країною є життєво необхідним для РФ. 

Ключове питання, яке виникає у зв’язку із присутністю “Вагнера”, полягає в тому, навіщо Росії дестабілізувати ситуацію в Білорусі? В тому, що “Вагнер” це спосіб підіграти діючому президенту виникає багато сумнівів, адже ризики пов'язані із арештом бойовиків виглядають очевидними. Перебування вагнерівців у Білорусі несе іміджеві втрати для Росії. Це стає черговим приводом нагадати про те, що використання пафосної риторики “братства народів”, спільності історії та майбутнього є лише драматургічними прийомами для прикриття безкомпромісності, цинічності та жорстокості сучасної політики. Особливо це важливо у сенсі зміни образу Росії в очах білоруського суспільства. В цьому ж контексті вагнерівці розкривають силову методологію російської зовнішньої політики. Іншим ризиком для Росії виглядає виникнення нової точки кооперації між Білоруссю та Україною, які опиняються в ситуації спільної загрози. При цьому в оточенні білоруського президента навряд чи є ілюзії стосовно ролі РФ у війні в Україні. Це означає усвідомлення можливих перспектив Білорусі, якщо вона не спроможеться дати адекватну відповідь російському втручанню. Отже, ця подія може посилити опір російському поглинанню Білорусі як в місцевих елітах, так і в суспільстві. Тому не дивно, що виправдовувати присутність бойовиків довелось особисто Путіну. 

Одним із варіантів того, чим може мотивуватися Росія є підштовхування білоруської влади до силового варіанту, щоб спровокувати Захід на жорстку відповідь, в розрахунку на те, що Білорусь відновить дрейф в бік інтеграції з РФ.

І, врешті, “Вагнер” це спосіб залякування білоруської політичної еліти і особисто Лукашенка, з метою застереження від неправильних з російської точки зору дій і загравання із Заходом. Україна ж є матеріалізацією страху Лукашенка “втратити країну”.  

Загрози і можливості білоруської влади. Крім того, що "Вагнер" представляє загрозу, для білоруської влади випала нагода отримати вигоду із факту затримання. О. Лукашенко і той режим, який він персоніфікує є відверто проросійським, попри те, що білоруський президент іноді демонструє певну принциповість у білорусько-російських відносинах. Все ж, арешт вагнерівців дозволяє президенту виступити в якості гаранта безпеки і дає можливість заявляти, що "перше питання - це зберегти країну, а вибори - друге". Нагода виступити проти російської політики в Білорусі для Лукашенко є вдалою і в контексті того, що опозиційний електорат є досить скептичним відносно Росії. Крім цього, це додаткова можливість для демонстрації Заходу того, що для його політики в Білорусі не все втрачено. 

Водночас, присутність “Вагнера” та інших російських агентів у Білорусі створює передумови для легітимації посилення контролю в країні, через запровадження безпекових заходів. Про що, власне, були одразу повідомлені усі кандидати на білоруських виборах.

Але використання усіх цих можливостей має одну умову: якщо у режиму є достатньо політичної волі та принциповості, а також впевненості у власних спецслужбах і військовій силі. Жорсткість з якою влада поводиться із вагнерівцями та Росією вселяє надію, що ця подія стане імпульсом до відновлення білоруської суверенності. 

Україна. Для України агресивне російське втручання в білоруські справи з одного боку є загрозою виникнення нової зони напруги. Для усіх учасників цих процесів це означатиме збільшення навантаження на існуючі людські, фінансові, інформаційні та організаційні ресурси, що в умовах коронавірусної кризи є розкішшю навіть для Росії. В будь-якому разі, єдиноможливою реакцією України є посилення безпеки на кордонах в кооперації із Білоруссю, що наразі і відбувається. У цьому контексті, перед Україною відкриваються і політичні можливості зближення із Білоруссю у спільному протистоянні спільним же загрозам. Очевидно, що з огляду на геополітичні інтереси для України Білорусь-союзник є кращим варіантом, ніж Білорусь-сателіт РФ. А лавіювання білоруської влади між Заходом та Росією означає, що у цьому напрямку перед Україною відкрите досить велике вікно політичних можливостей.

Мораль. Варто також сказати і про те, про що говорити не зовсім прийнято. Проблемою сучасних міжнародних відносин, як і наук, що їх вивчають є ігнорування інтересів суспільств, що втягуються у політичну боротьбу еліт. Realpolitikздійснюється не в межах парадигми моральної політики, яка спирається на принципи збереження життєвого світу індивіда та суспільства. Натомість, вона втягує людей в історичні процеси проти їх волі, чим здійснює масштабне насильство над свободою та правом на спокійне і забезпечене життя. Будь-який імперіалізм, в тому числі і путінський, виснажує загальносуспільні ресурси, паразитує на праці людей, підвищуючи для них економічні, військові та ментальні ризики. Для боротьби із агресивною політикою імперіалістичних країн необхідна не лише військова сила, але й зміна політичного дискурсу на міжнародному рівні, для того, щоб декларована турбота про права та інтереси людини стала системоутворюючим принципом міжнаціональних відносин і колективного протистояння сучасній формі варварства або так званої Realpolitik.  

Олександр Ковтун, кандидат соціологічних наук, Хмельницький інститут соціальних технологій, спеціально для Інституту демократизації та розвитку.