• субота 4-го липня 2020
  • Меню

Життєві шанси молоді в ЛДНР: дохід та зайнятість

Андрій Д

05:34, 13-го травня 2020 · Джерело: institutedd.org

Життєві шанси молоді в ЛДНР: дохід та зайнятість
Молодь в сучасній Україні повинна стати пріоритетом в державній політиці. Адже в умовах демографічної кризи, величезних масштабів трудової та освітньої міграції за межі країни, саме на ця група стає запорукою виживання суспільства. У цьому контексті, актуальним залишається питання становища молоді в регіонах. Особливо на окупованих територіях Донбасу. Саме тому актуалізується проблема життєвих шансів молодих людей.

Говорячи про Л/ДНР, за відсутності вичерпної та якісної інформації щодо внутрішньої ситуації на цих територіях, ми, нажаль, можемо робити досить поверхові висновки щодо життєвих шансів місцевої молоді. Також і складність відповідного феномену не дозволяє вичерпно його описати. Тому, ми вимушені обмежуватись лише окремими аспектами життєвих шансів молоді в окупованому Донбасі.

Життєві шанси - концепт веберіанської соціологічної традиції і пов’язаний із нерівномірним розподілом влади у суспільстві, яку (а також навички, освіту, компетенції) індивіди можуть конвертувати у економічні блага (дохід) [1]. Наявність / відсутність ресурсів у індивіда чи групи пов’язані із їх класовою позицією. Таким чином, життєві шанси відображають рівень доступу індивіда до благ, які надаються суспільством. До ключових благ належать, зокрема, освіта та зайнятість. Економічний підхід до розуміння життєвих шансів випливає також з марксистського розуміння класової природи суспільства. Хоча, Маркс акцентує увагу і на тому, що людина повинна відтворювати себе як організм, але це ускладнюється в умовах жорсткої економічної і соціальної експлуатації. Така трактовка життєвих шансів редукує цей феномен до суто економічних інтересів індивіда, а самого індивіда до спрощеної економічної моделі людини homo economicus. Але людські потреби та інтереси не зводяться до купівельної спроможності та споживання. Життєві шанси також полягають у можливості індивіда забезпечувати свою безпеку, мати можливості для самореалізації та комфортного життя, що особливо актуально для людей, що живуть в умовах авторитарних режимів. Е. Гіденс стосовно життєвих шансів відзначає і аспект виживання: “"Життєві шанси", або "життєві очікування" означають, в першу чергу, можливості простого виживання людей” [2]. Звичайно, що він не зводить життєві шанси тільки до виживання.

Загалом, життєві шанси так чи інакше пов’язані із позицією індивіда чи групи в соціальній ієрархії (наприклад, належність до соціального класу), яка визначає їх набір. Тому, множинність можливих позицій та інтерпретацій призводять до того, що в залежності від цілей дослідження, набір показників (індикаторів) набуває досить довільного характеру та включає такі показники, як: тривалість життя, смертність новонароджених та дітей, захворюваність, в тому числі психічними хворобами, якісні та кількісні показники освіти дітей, стабільність / нестабільність зайнятості, тривалість шлюбу, соціальні контакти та різноманітність дозвілля, типи правопорушень, рівень виктимізації, можливості для мобільності та інші [4].

Ми ж зосередимось на доході та зайнятості молоді.

Велике значення для розуміння характеру економічної складової життєвих шансів молоді в Л/ДНР має порівняння, по-перше, із вільною територією України, по-друге порівняння доходів та стану ринку праці між районами Л/ДНР та між самими “республіками”.

За даними[1], які нам доступні видно, що дохід в Л/ДНР та на вільній території суттєво відрізняється. Наприклад, у 2019 році різниця середньої зарплатні в ДНР та на вільній території Донецької області була досить суттєвою. Середня зарплата в Донецькій області перевищувала ДНРівську приблизно на 56%. У кількісному вираженні середній дохід в Донецькій області складав близько 11 318 гривень, в ДНР була майже та ж цифра, тільки в Російських рублях: 11 877 р.р. При цьому спостерігається суттєва різниця доходів між соціально-професійними групами (структуру доходів в ДНР можна подивитись тут, тут і тут). Найбільш привілейованими групами (тобто тими, хто отримує більше 10 000 р.р.) є працівники бюджетної сфери, “владних” структур та “військові” (“п'ятнадцятитисячники”). Для багатьох “непривілейованих” груп являється нормою дохід в межах 4 000 - 5000 р.р. Така структура доходів встановлює для молоді жорсткі обмеження у виборі майбутньої роботи та суттєво зменшує шанси нормальної кар’єрної мобільності. При цьому відомо, що можливість вибору є одним із важливих показників розвиненості суспільства.

Також розподіл доходів залежить і від території. Так, за даними одного з ділових ресурсів ДНР, більше половини працюючих отримують менше 10 000 р. Для прикладу, у Дебальцевому 81% працюючих отримували доходів менше 10 000 рублів. У Донецьку таких 63%. В цілому по “ДНР” співвідношення тих, хто отримує менше 10 000 р. і більше 10 000 р. таке: 63,6% і 33.4%, відповідно. Таким чином, на життєві шанси молоді впливає і нерівність територій Л/ДНР.

Щодо стану ринку праці та зайнятості молоді в Л/ДНР говорити щось однозначно важко, адже “офіційна” інформація вимагає перевірки і про її об’єктивність судити складно. Наприклад, за даними “центру зайнятості ДНР” навантаження на одну вакантну посаду за період січня - березня 2020 р. в ДНР складало 0.6. Але при цьому, спостерігається різниця між містами. Так, якщо найменше навантаження (0.3) спостерігалось у Донецьку (3160 людей, що перебувають на обліку / 9824 вакантних посади), то найбільше (2.7) у Новоазовському районі (476 / 175). За “офіційною інформацією” в ЛНР навантаження стабільно тримається 1. Для порівняння, у 2019 році навантаження на 1 робоче місце в Україні складало 3 особи.

Загалом, в молоді Л/ДНР досить обмежені економічна та кар’єрні можливості. Вони відображають і загальні для України проблеми, але досить добре характеризують економічний стан “республік”. Так, за словами деяких авторів серед основних причин, що обумовлюють проблему зайнятості для молоді в ДНР основними є такі:

  1. низька оплата праці у молодих фахівців і відсутність кар'єрного росту;
  2. якість підготовки випускників не відповідає рекомендаціям щодо ринку праці;
  3. помилковий вибір професії, спеціальності студентом під час вступу до ВНЗ;
  4. відсутність затребуваності професій, після отримання диплома випускниками навчальних закладів,
  5. небажання роботодавців співпрацювати з випускниками, у яких відсутній досвід роботи [3].

                   Отже, стосовно життєвих шансів молодів Л/ДНР, дохід та можливості зайнятості і кар’єри є досить обмеженими. Тому, молоді люди на окупованих територіях опиняються перед обмеженою кількістю можливих кар’єрних сценаріїв, які ми можемо назвати наступним чином: 1) згода на маленький дохід, що тягне за собою відмову від певних життєвих планів, спрощення потреб, зниження (неможливість підвищення) рівня життя; 2) еміграція (як правило в Росію); 3) робота у “високооплачуваних” сферах, які несуть з собою значну кількість ризиків (правових - з точки зору законів України, ризиків життю та здоров’ю - робота / служба у силових формуваннях Л/ДНР).

Автор: Олександр Ковтун.

Ковтун Олександр Сергійович, кандидат соціологічних наук, доцент кафедри психології та соціальної роботи, Хмельницький інститут соціальних технологій університету "Україна".

Джерела:

  1. Аникин В. А. Социальная стратификация по жизненным шансам: попытка операционализации для массовых опросов. Мониторинг общественного мнения: Экономические и социальные перемены. 2018. № 4. С. 39—67. https://doi.org/10.14515/monitoring. 2018.4.03
  2. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации. — М., 2003.
  3. Матюхина И. Б., Сурженко И. М., Шухман М. Э. Перспективы внедрения молодежной политики в Донецкой Народной Республике: оптимизация, проблемы трудоустройства молодёжи. Научно-методический электронный журнал «Концепт». 2017. Т. 39. С. 1001–1005. URL: http://e-koncept.ru/2017/970527.htm
  4. Оксамитная С., Бродская С. Социальный класс как фактор дифференциации жизненных шансов. Социология: теория, методы, маркетинг. 2004. №4. С. 28